Вишиванка рідна, ну хіба не диво?
В ній ходити модно, стильно і красиво.
Це митецький витвір, це краса і казка,
В ній душі наснага, материнська ласка.
Кольори сплелися в ній в узори й квіти,
Щоб були щасливі і сміялись діти.
А веселі люди від краси раділи
І самі, звичайно, вишивати вміли
Червону калину, зелені листочки,
Щоб були щасливі доні і синочки.
Й рідні вишиванки їх оберігали
Від біди в дорозі діток захищали.
Щоб у вишиванках хлопчики мужніли,
Рідну Україну захистити вміли.
Вишиванка наша, ну хіба ж не диво?
В вишиванці завжди модно і красиво...
Надія Красоткіна
Всесвітній День вишиванки
- цьогоріч
цьому прекрасному святу – вже 15 років.
Це -
свято, яке не прив'язаний ні до одного державного або релігійного. Він
покликаний зберегти споконвічні народні традиції створення і носіння етнічної
вишитого одягу.
Дата
проведення святкових заходів щороку різна, адже відзначається День вишиванки в
третій четвер травня, у
році - це 20 травня .
Історія Дня вишиванки
День
вишиванки – відносно молоде, проте дуже улюблене народне свято. Відзначати його
почали у 2006 році. Ініціатором стала студентка Чернівецького національного
університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк.
Дівчина
запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути
вишиванки. Того року цю ініціативу підтримали декілька студентів та викладачів,
одягнувшись відповідно.
Нині
ж це свято набуло міжнародних масштабів і український традиційний одяг одягають
усе більше людей не лише в нашій країні, а по всьому світу.
ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ВИШИВАНКУ
Вишиванка… Скільки сили та історії в ній
збережено! Вона не лише елемент гардеробу, але справжня перлина української
культури. Навіть саме слово звучить тепло, затишно, турботливо та приховує
вагомі знання.
Запрошую здійснити подорож цікавими фактами її історії.
Оберіг з невідомою датою народження
Ох і сваряться ж між собою вчені-історики щодо моменту, коли перша вишиванка з’явилася та була вдягнута нашими пращурами. Не те, що рік, але навіть століття її появи невідомі. Сам Геродот пригадував, що у старих могилах одного разу знайшли вовняний одяг з вишивкою. Таке враження, ніби вишиванка була завжди.
І дуже швидко вона стала улюбленицею як жінок, так і чоловіків, що жили на території сучасної України. Поступово розвивалися не тільки техніки вишивки, але й додавалися нові кольори та орнаменти. Створення вишиванки переросло у ремесло, овіяне дивами. Жінки вірили, що молитва та побажання, вкладені у вишиванку, зарядять її силою. Тому церемонії вишивання в окремих куточках України були не просто звичайною дією, але перетворювалися на церемонію, брати участь в якій можна тільки знаходячись у правильному настрої.
Першу вишиванку для дитини обробляли свічками, які використовували під час хрещення малюка. Чоловіча вишиванка мала дарувати йому силу та міць. Для посівного сезону готували особливі вишиванки, в яких землю просили про врожай. Вишиванка перетворилася на оберіг майже кожної сторони життя українця. І велику роль в цьому відігравали орнаменти.
Вишиванка розкаже звідки її власник
Кожен український
регіон без винятку мав свої особливості, пов’язані з:
- технікою вишивання - мережка, хрестик,
плутаний хрестик, гладь, напівхрестик, зигзаг, ланцюжок, подвійний прутик та
інші
- вибором кольорів
- одно-, два-, три- чи багатокольорові
- орнаментом
- місцями розташування вишивки.
Всі ці особливості без слів розповідали про те, звідки походить власник вишиванки. Біла вишивка по білому полотну – приїхав хлопець з Полтавщини; вишивка хрестиком грубими та товстими нитками – то ви, батьку, з півдня завітали; дрібна й майже бісерна техніка вишивки – вітаймо, чернігівця!
Найбільш кольорові регіони – це Поділля з його мережковими «павучками» і «шабаком», та західні регіони з їх різнобарвними орнаментами. В окремих областях України вишивали тільки комірчину чи рукав полотняної сорочки, як, наприклад, у Тернополі, а майстри Поділля могли прикрасити майже всю сорочку різнобарв’ям. Шиття золотою, срібною чи шовковою ниткою видавало статус її носія – такі вдягали князі, купці та козаки.
Таємниці орнаментів
Орнамент вишиванки завжди створювався зі змістом. Загалом виділяють 4 типи орнаментів: рослинний (вишивка світу української флори), зооморфний (зображення тварин, птахів чи риб), антропоморфний (орнамент, що нагадує людину) та геометричний (вишивка фігур). Кожен орнамент розповідає історію вірувань або культів, притаманних конкретному регіону, місцевині чи навіть окремій родині.
Геометричні орнаменти походять від слов’янської міфології. Лінії, хрести, кружечки, кривульки, квадрати, ромби та інші фігури, які отримували кумедні назви типу «сосонка» або «баранячі ноги», пов’язані з тим, як наші пращури бачили світ, будову неба та землі, з чим пов’язували різні явища типу зливи чи веселки.
Повага та поклоніння світу природи покладено в основу рослинного орнаменту. Такі орнаменти мали нести побажання успіху, щастя, вроди, здоров’я та добробуту. В багатьох квітів, трав та дерев були певні значення. Наприклад, молодій незаміжній дівчині на вишиванці «малювали» барвінок, як символ кохання. Два найбільш багатих орнаменти – це «дерево життя» та Берегиня.
Антропоморфні орнаменти нагадували людину, яку зображали символічно. При цьому було дуже важливо, аби малюнок не копіювали з вишиванки сусіда чи незнайомця, бо вважалося, що таким чином ти перебираєш на себе чужу долю разом із її бідами та стражданнями.
Край цікаві зооморфні малюнки на вишиванках, адже вони зображали не тільки певну існуючу тварину або її частину (наприклад, крило птаха чи вовчий зуб), але й фантазійних істот, що жили в стародавніх міфах та легендах, які чула вишивальниця.
Якщо в вас ще немає вишиванки, то радимо не просто купувати
ту, на яку око впаде, але обрати вишиванку згідно регіону, де ви народилися, та
з символами, які мають для вас певне гармонійне значення. Або, як варіант,
можна замовити цей предмет гардеробу в індивідуальному порядку – і сьогодні
існують майстри, що творять мистецтво на полотні та продовжують життя
національного символу України. Хай живе вишиванка, перлина нашої культури та
історії!
Коментарі
Дописати коментар